Постійне посилання: https://www.rvnews.rv.ua/post/view/pid_chuzhimi_mundirami_-_ukrains_ki_sercya
Історична монографія є результатом багаторічної клопіткої наполегливої пошукової праці науковця в темі, яка на сьогоднішній день є мало дослідженою. Це документальна розповідь про участь українців у боротьбі з нацизмом в лавах польської армії генерала Андерса.
Автор книжки з Галиною Кульчинською та мамою Оленою Михайлівною
Тарас Пилипович ще навчаючись у рівненській школі № 12, зацікавився темою Другої світової війни і участю українців у складі іноземних військових формувань. Заняття в МАНі, перші наукові розвідки, навчання на історичному факультеті, участь в студентських конференціях і семінарах і зрештою захист у 2015 році кандидатської дисертації та монографія «Під чужими мундирами українські серця».
Як говорив присутнім сам автор, дану роботу він присвятив 3 тисячам українців, що боролись у складі польського військового формування, яке створилося у 1941-1942 роках на території СРСР.
Вчителя історії Тараса Пилиповича вітають гімназисти
На чолі цієї армії був досвідчений військовик польський генерал Владислав Андерс, людина авторитетна серед військових, який і визначив весь бойовий шлях цієї армії. Непростим був шлях наших земляків до цього війська, кожен з них до дна випив гірку чашу кривавих боїв, тяжких втрат, невідомості і зрештою багато з них опинились по війні на чужині.
За сина особливо радіє мама Олена Михайлівна
Історик у своїй монографії описує причини появи в польській армії Андерса українців, деталізує процес передислокації, досліджує та встановлює імена українців. Книга вміщує цілу низку унікальних документів з архівів Лондона, Варшави, Москви, бібліотек Любліна, Києва, Рівного.
Історик Петро Савчук
Усіх присутніх на презентації зворушила розповідь Тараса Васильовича про свого прадідуся Андрія Лайка, ім’ям якого нині названа одна з вулиць Рівного.
Із розповіді Тараса Пилиповича:
«Досліджуючи цю тему, я мав особисті причини піти на такий крок, адже з дитинства, коли перебував в гостях у бабусі, мою увагу постійно привертала фотографія мого прадіда, який був зображений в іноземному однострої. Це Андрій Павлович Лайко, саме йому я й присвятив монографію.
Андрій Павлович Лайко
Народився він у 1897 році в с. Дерев’яне, що неподалік Рівного. На початку ХХ ст. здобув педагогічну освіту в Житомирі. В роки Першої світової війни брав участь в бойових діях у складі царської армії, а згодом в армії УНР. В міжвоєнний період жив у селі, очолював товариство «Просвіта» і працював вчителем. У 1939 році був засуджений радянською владою за ст. 54 п. 13 – за активну боротьбу проти робітничого класу на 8 років позбавлення волі.
На покарання відбув до Старобільського табору НКВС, а згодом до Воркути. Саме там у 1941-42 роках формувалась польська армія Андерса. Вступив в цю армію. Потрапив в Іран. Збереглося фото, де зображена іранська пустеля і натягнуті канати, по яких орієнтувалися військові, щоб не заблукати.
У 1942 році потрапив в Палестину. Коли захворів, то там його лікувала єврейська родина, яка була до нього дуже чуйною і доброю, з сумом провели ці євреї українця знову на війну. У 1944 Андрій Лайко брав участь у битві під Монте-Кассіно (Італія). Був відзначений однією із найпочесніших польських нагород – «Хрестом з мечами». На жаль, після війни перебував у вимушеній еміграції в Канаді, пізніше переїхав до Великобританії.
Помер мій прадід у 1964 році, так і не дочекавшись звістки з України про її незалежність. Похований в м. Манчестер. На його могилі написано: «Народився на Волині, не дочекавшись волі України, помер у смутку на чужині».
Книга історика надзвичайно цінна і актуальна в сьогоднішніх непростих суспільно-політичних стосунках між Польщею і Україною, коли два сусідніх народи озираються на історичне минуле і не завжди знаходять істину, кладучи на важіль історії кожен свою суб’єктивну правду. Документальне дослідження спільної боротьби наших народів проти нацизму і ті численні жертви, які вони поклали на вівтар перемоги – це пам’ятник загиблим і правдиве історичне свідчення.
Директор гімназії "Гармонія Галина Пучко
Монографія вчителя – це перша, але багатообіцяюча книга, це шлях до нових досягнень, досліджень і відкриттів в українській історичній науці.
Заступник міського голови Галина Кульчинська
Журналіст Олексій Бухало
Ректор РДГУ, проф. Руслан Постоловський
Виступає Тетяна Грещук
Тарас Пилипович – це взірець вчителя-новатора, вчителя-науковця.
Саме про це й наголошували у своїх виступах заступник міського голови Галина Кульчинська, ректор РДГУ професор Руслан Постоловський, кандидат історичних наук голова Рівненської обласної організації національної спілки краєзнавців України Андрій Жив’юк, кандидат історичних наук Петро Савчук, журналіст Олексій Бухало, директор Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександр Булига, директор гімназії «Гармонія» Галина Пучко, методист управління освіти Тетяна Грещук.
Галина ДАНИЛЬЧУК
Вибрано елементів :
Перетягніть файли сюди, щоб завантажити
або
Максимальний розмір файлу : 50 Мб
Вибрані елементи