Постійне посилання: https://www.rvnews.rv.ua/post/view/pastuh_i_sternichiy
Ці вірші розділяє ціле століття: «Пастуше, пастуше» Яна Щасного Гербурта і «Думу» Івана Мазепи. Обидва написані живою українською мовою людьми, які прагнули, щоб український народ почувався на своїй землі гідним, користав зі свого природнього права і природніх багатств.Обидва автори вважали, що закони для людей, а не люди для законів. Обидва читали гуманіста Станіслава Оріховського, а Гербурт ще й видав його «Аннали».Того самого Оріховського, що всюди називав себе русином і вважав у епоху абсолютних монархій,що закон вищий від короля.
Іван Мазепа не міг не знати про Яна Щасного, ідеолога Рокошу Зебжидовського, дипломата, магната-дисидента, який виголосив у 1613 році на сеймику у Вишні знамениту промову «Розмисел про народ руський» зі словами, на жаль, актуальними і на початку ХХІ століття: « Чи може бути так, щоб в Русі та не було Русі». Іван Мазепа як державотворець і ідеолог не постав на порожньому місці: за ним була ціла плеяда яскравих і завжди трагічних особистостей: українських гуманістів, полководців, дипломатів.
Дві пісні – два образи влади.Ян Щасний пише про пастуха, який не вміє вберегти стадо від вовків: короля Зигмунта ІІІ (1566 — 1632).Його політика насильницького запровадження унії і обмеження прав шляхти була спробою привести Річ Посполиту до спільного знаманника західноєвропейського абсолютизму.
Пастуше, пастуше,Люблю тя то душі.А що мене боліСкажу ти до волі.Черодийку маєш,Рядить їй не знаєш.Тобі з нею лихо,їй з тобов не тихо (…)
Ця політика врешті скінчилась не лише Рокошем, а й Хмельниччиною. Пісня Гербурта створена ним приблизно у 1608 році під час ув’язнення за участь у Рокоші Зебжидовського, хоча насправді ув’язнили його «за зраду», як сказали би зараз: було знайдено таємне листування про усунення короля від влади, у порівнянні з чим конфедерація виглядала дитячою забавкою. Ян Щасний був чудовим дипломатом і прихильником збалансованої внутрішньої політики.Він виступав проти насильницького нав’язування унії, проти втручання церкви у державні справи, закликаючи співвітчизників у одному зі своїх звернень: «Здійміть кайдани з ніг і одягніть їх на серце.»Основне послання пісні «Пастуше, пастуше» – це відповідальність влади за безпеку суспільства і за долю країни.
“Дума» Івана Мазепи написана вже після Руїни,ймовірно, 1698 року.
Всі покою щиро прагнуть,А не в оден гуж всі тягнуть,Той направо, той наліво.А все браття: то-то диво!Не маш любви, не маш згоди,Од Жовтої взявши Води.През незгоду всі пропали.Самі себе звоювали.Гей, братове, пора знати,Що не всім нам пануватиІ речами керувати.На корабель поглядімо,Много людей полічимо.Однак стерник сам керує,Весь корабель управує.Пчулка бідна матку маєІ оної послухає.Жалься, Боже, України,Що не в купі має сини:Оден живе із погани,Кличе сюди отамани.Ідем матку рятувати,Не дамо їй погибати!Другий ляхам за грош служить,По Україні і той тужить;Мати моя старенькая!Чом ти вельми слабенькая?Різно тебе розшарпали,Кгди аж по Дніпр туркам дали:Все фортель щоб заслабілаІ аж вконець сил не міла.Третій Москві юж голдує.І їй вірно услугує.Той на матку нарікаєІ недолю проклинає:Ліпше було б не родити,Нежлі в таких бідах жити.Од всіх сторон ворогують,Огнем, мечем руїнують,Од всіх не маш зичливости,А не слушной учтивости;Мужиками називають,А підданством дорікають.Чом ти синів не учила.Чом од себе їх пустила?Ліпше було пробуватиВкупі лихо одбувати.Я сим, бідний, не здолаю,Хіба тілко заволаю:Гей, панове — єнерали,Чому ж єсте так оспали?І ви, панство — полковники,Без жадної політикиОзметеся всі за руки —Не допустіть гіркой мукиМатці своїй більш терпіти,Нуте врагів, нуте бити.Самопали набивайте!Острих шабель добувайте,А за віру хоч умрітеІ вольностей бороніте,Нехай вічна буде слава,Же през шаблю маєм право.
Заклик Івана Мазепи стосується суспільства, яке повинно згуртуватися на захист України, розграбованої і поділеної між іншими державами.Образ корабля, в якому кожен рветься до стерна, сягає либонь ще часів поеми Себастіана Бранта «Корабель дурнів».Тоді як образ пастиря – це відлуння катаризму, вцілілі послідовники якого опинились у слов’янських землях, зокрема, у прабатьківщині Гербуртів Моравії.
Іван Мазепа і Ян Щасний Гербурт розуміли, що територіальна цілісність і самодостатність – це ідея, довкола якої повинні об’єднатися всі народи і конфесії.Вони використовують у своїх текстах єдиний символ Вітчизни як Матері. Чи то мати, «поранена своїми дітками» як у Гербурта, чи чайка-небога, яка вивела дітей край битого шляху.Питомо слов’янський символ, зворушливий і зрозумілий кожному.
Але немає пророка у своїй вітчизні.Найбільшими ворогами Гербурта стали мостиські та вишенські шляхтичі, які писали на нього доноси королю.Доноси на Мазепу писали його ж соратники, зокрема, Кочубей, якому автор довірив рукопис «Думи». Мабуть, така доля всіх тих, хто є найбільшими патріотами нашої Вітчизни, отримувати тавро «зрадника», а справжніх зрадників називати героями.
тернопіль
новини тернополя
новини тернопільщини
тернопільські новини
пагутяк
блог
стерничий
пророк
Вибрано елементів :
Перетягніть файли сюди, щоб завантажити
або
Максимальний розмір файлу : 50 Мб
Вибрані елементи