RvNews | Dashboard

Матеріал

18:44 12.12.2015 1466

Заголовок

Постійне посилання: https://www.rvnews.rv.ua/post/view/pastuh_i_sternichiy

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

Ці вірші розділяє ціле століття: «Пастуше, пастуше» Яна Щасного Гербурта і «Думу» Івана Мазепи. Обидва написані живою українською мовою людьми, які прагнули, щоб український народ почувався на своїй землі гідним, користав зі свого природнього права і природніх багатств.Обидва автори вважали, що закони для людей, а не люди для законів. Обидва читали гуманіста Станіслава Оріховського, а Гербурт ще й видав його «Аннали».Того самого Оріховського, що всюди називав себе русином і вважав у епоху абсолютних монархій,що закон вищий від короля.
 
 Іван Мазепа не міг не знати про Яна Щасного, ідеолога Рокошу Зебжидовського, дипломата, магната-дисидента, який виголосив у 1613 році на сеймику у Вишні знамениту промову «Розмисел про народ руський» зі словами, на жаль, актуальними і на початку ХХІ століття: « Чи може бути так, щоб в Русі та не було Русі». Іван Мазепа як державотворець і ідеолог не постав на порожньому місці: за ним була ціла плеяда яскравих і завжди трагічних особистостей: українських гуманістів, полководців, дипломатів.
 
 Дві пісні – два образи влади.Ян Щасний пише про пастуха, який не вміє вберегти стадо від вовків: короля Зигмунта ІІІ (1566 — 1632).Його політика насильницького запровадження унії і обмеження прав шляхти була спробою привести Річ Посполиту до спільного знаманника західноєвропейського абсолютизму.
 Пастуше, пастуше, Люблю тя то душі. А що мене болі Скажу ти до волі. Черодийку маєш, Рядить їй не знаєш. Тобі з нею лихо, їй з тобов не тихо (…)
 
 Ця політика врешті скінчилась не лише Рокошем, а й Хмельниччиною. Пісня Гербурта створена ним приблизно у 1608 році під час ув’язнення за участь у Рокоші Зебжидовського, хоча насправді ув’язнили його «за зраду», як сказали би зараз: було знайдено таємне листування про усунення короля від влади, у порівнянні з чим конфедерація виглядала дитячою забавкою. Ян Щасний був чудовим дипломатом і прихильником збалансованої внутрішньої політики.Він виступав проти насильницького нав’язування унії, проти втручання церкви у державні справи, закликаючи співвітчизників у одному зі своїх звернень: «Здійміть кайдани з ніг і одягніть їх на серце.»Основне послання пісні «Пастуше, пастуше» – це відповідальність влади за безпеку суспільства і за долю країни.
 “Дума» Івана Мазепи написана вже після Руїни,ймовірно, 1698 року.
 Всі покою щиро прагнуть, А не в оден гуж всі тягнуть, Той направо, той наліво. А все браття: то-то диво! Не маш любви, не маш згоди, Од Жовтої взявши Води. През незгоду всі пропали. Самі себе звоювали. Гей, братове, пора знати, Що не всім нам панувати І речами керувати. На корабель поглядімо, Много людей полічимо. Однак стерник сам керує, Весь корабель управує. Пчулка бідна матку має І оної послухає. Жалься, Боже, України, Що не в купі має сини: Оден живе із погани, Кличе сюди отамани. Ідем матку рятувати, Не дамо їй погибати! Другий ляхам за грош служить, По Україні і той тужить; Мати моя старенькая! Чом ти вельми слабенькая? Різно тебе розшарпали, Кгди аж по Дніпр туркам дали: Все фортель щоб заслабіла І аж вконець сил не міла. Третій Москві юж голдує. І їй вірно услугує. Той на матку нарікає І недолю проклинає: Ліпше було б не родити, Нежлі в таких бідах жити. Од всіх сторон ворогують, Огнем, мечем руїнують, Од всіх не маш зичливости, А не слушной учтивости; Мужиками називають, А підданством дорікають. Чом ти синів не учила. Чом од себе їх пустила? Ліпше було пробувати Вкупі лихо одбувати. Я сим, бідний, не здолаю, Хіба тілко заволаю: Гей, панове — єнерали, Чому ж єсте так оспали? І ви, панство — полковники, Без жадної політики Озметеся всі за руки — Не допустіть гіркой муки Матці своїй більш терпіти, Нуте врагів, нуте бити. Самопали набивайте! Острих шабель добувайте, А за віру хоч умріте І вольностей бороніте, Нехай вічна буде слава, Же през шаблю маєм право.
 
Заклик Івана Мазепи стосується суспільства, яке повинно згуртуватися на захист України, розграбованої і поділеної між іншими державами.Образ корабля, в якому кожен рветься до стерна, сягає либонь ще часів поеми Себастіана Бранта «Корабель дурнів».Тоді як образ пастиря – це відлуння катаризму, вцілілі послідовники якого опинились у слов’янських землях, зокрема, у прабатьківщині Гербуртів Моравії.
 
 Іван Мазепа і Ян Щасний Гербурт розуміли, що територіальна цілісність і самодостатність – це ідея, довкола якої повинні об’єднатися всі народи і конфесії.Вони використовують у своїх текстах єдиний символ Вітчизни як Матері. Чи то мати, «поранена своїми дітками» як у Гербурта, чи чайка-небога, яка вивела дітей край битого шляху.Питомо слов’янський символ, зворушливий і зрозумілий кожному.
 
 Але немає пророка у своїй вітчизні.Найбільшими ворогами Гербурта стали мостиські та вишенські шляхтичі, які писали на нього доноси королю.Доноси на Мазепу писали його ж соратники, зокрема, Кочубей, якому автор довірив рукопис «Думи». Мабуть, така доля всіх тих, хто є найбільшими патріотами нашої Вітчизни, отримувати тавро «зрадника», а справжніх зрадників називати героями.

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed