Замок гостинний, незламний, прадавній…
Осінь так личить палацовим мурам.
І хоч Іква стала схожа на плавні,
Дивиться Дубенський поглядом мудрим -
Бачив багато і знає чимало:
Все пам‘ятають фортеці величні:
Скільки тут люду зусюди бувало,
Як замітало дороги у січні,
Як навесні розливалася річка -
Кажуть, що плавали нею човнами…
Як вирували бої й протиріччя,
Що розбивались об ковані брами…
Ще в ньому дихає велич князівська,
Стали легендами славні походи -
Впевненим поступом княжого війська,
Честь берегли, як святу нагороду.
Князь Любомирський, Острозький, Сангушко,
«Вежа дівоча» і юна Беата,
(Кажуть, з гармати стріляла потужно)…
Нині мовчать бастіони, мов варта…
Київська Русь, а тепер - Україна.
Спадок народу із геном героїв.
І хоч історія так швидкоплинна…
Замок вцілів, свою славу подвоїв.
10.2025.
@Наталія_Демедюк
Картина «Осінь. Дубенський замок»,
олія, полотно, 40х50 см., 2025.