RvNews | Dashboard

Матеріал

10:11 08.02.2021 7707

Заголовок

Постійне посилання: https://www.rvnews.rv.ua/post/view/1612771907-lesya-ukrainka-yak-evrointegrator-ukraini-neymovirna-erudiciya-ta-znannya-kulturi-zahidnoi-evropi

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

<p><strong>Про Лесю Українку (1871–1913)</strong> <strong>в нас написано й говорено багато. До 150-річного ювілею ще чимало до цього додасться. Геніальну письменницю представляли й представляють у різних іпостасях – у радянські часи вона поставала соціалісткою, революціонером-демократом, зараз говорять про її модернізм, неоромантизм, фемінізм, навіть містицизм…</strong></p>
<div class="image-in-post-container"><img src="https://admin.rvnews.rv.ua/uploads/full_size/2021/02/08/c3c2fe2f5b34a619a072e069ccc62878.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Пам’ятник Лесі Українці в місті Ковелі Волинської області</div>
</div>
<div class="fa-container">
<h2 class="wsw__h2"><strong>Прохолодне ставлення до Росії</strong></h2>
<p>Щоправда, чомусь не дуже звертається увага на неймовірну ерудицію Лесі Українки, на її прекрасне знання європейської (власне, західноєвропейської) культури, яка й мала вплив на письменницю. І це при тому, що народилася Леся на теренах Російської імперії, де переважно й жила. Однак до російської культури, загалом до російського життя ставилася вона, скажімо так, без ентузіазму. Зокрема, це бачимо в її драматичній поемі «Бояриня».</p>
</div>
<div class="fa-container">
<p>Або є в неї памфлет, написаний французькою мовою,<strong> «Маленька поема в прозі, присвячена поетам і артистам, що мали честь привітати імператорське російське подружжя у Версалі»</strong>. У цьому творі Леся Україна осуджує діячів французької культури, які брали участь в офіційних церемоніях на честь російського царя Миколи ІІ під час його перебування у Франції в 1896 році.</p>
<p>Звісно, вона знала російську культуру. Знала твори російських письменників – <strong>Олександра Пушкіна</strong>, <strong>Миколи Гоголя</strong>, <strong>Івана Тургенєва</strong>, <strong>Федора Достоєвського</strong>, <strong>Миколи Чернишевського</strong> та інших. Проте говорити про серйозний вплив цієї літератури на Лесю Українку не доводиться. Деякі відомі твори російської літератури вона сприймала критично. Наприклад, це стосується роману Чернишевського «Що робити?».</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="https://admin.rvnews.rv.ua/uploads/full_size/2021/02/08/34292c2ae5559b31f6377fd222438dd6.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Зліва направо: Лариса Косач (Леся Українка), її брат Михайло Косач та Маргарита Комарова. Одеса, 1889 рік</div>
</div>
</div>
<div class="fa-container fa-container--full"> </div>
<div class="fa-container">
<h2 class="wsw__h2"><strong>Європейські літературні впливи</strong></h2>
<p>Зате можемо говорити про значний вплив на Лесю Українку західноєвропейської літератури. Письменниця, окрім деяких слов’янських мов (<strong>української</strong>,<strong> російської</strong>, <strong>польської</strong>, <strong>болгарської</strong>), знала <strong>давньогрецьку</strong> й <strong>латинську</strong> мови, а також новочасні європейські мови  - <strong>англійську</strong>, <strong>німецьку</strong>, <strong>французьку</strong> та <strong>італійську</strong>. Цими мовами вона могла читати твори в оригіналі, навіть робила переклади.</p>
</div>
<div class="fa-container fa-container--jumbo"> </div>
<div class="fa-container">
<p>У своїх літературознавчих роботах Леся Українка могла зі знанням справи говорити про античну літературу, давати кваліфіковану характеристику філософським поглядам <strong>Платона</strong> чи <strong>Августина Блаженного</strong>, вести мову про культуру Ренесансу, особливо італійського, розглядати твори сучасних їй європейських письменників та філософів. Наприклад, вона звертала увагу на філософів-позитивістів і їхній вплив на європейську літературу ХІХ століття. Писала й про <strong>Фрідріха Ніцше</strong>.</p>
</div>
<div class="fa-container fa-container--jumbo"> </div>
<div class="fa-container">
<p>Лесі Українці належить низка літературознавчих робіт, які б мали привернути серйозну увагу дослідників. У них письменниця демонструє не лише прекрасне знання європейських літератур. Фактично ці твори багато що можуть розповісти про літературні зацікавлення Лесі Українки і про впливи на неї європейських авторів. Зокрема, їй належить робота «Два напрямки в новітній італійській літературі», де Леся Українка веде мову про творчість <strong>Ади Негрі</strong> й <strong>Габрієле д’Аннунціо</strong>, які були ровесниками письменниці й користувалися в Італії та за її межами чималою популярністю вкінці ХІХ – на початку ХХ століття.</p>
<p>Вона розглядає творчість цих непересічних авторів у контексті розвитку італійської літератури, а також близької їй літератури французької, починаючи з найдавніших часів і завершуючи ХІХ століттям. Леся Українка перекладає фрагменти творів Ади Негрі й Габрієле д’Аннунціо, відзначає їхню художньо-літературну вартість. Їй більше імпонує Ада Негрі – ця жінка-плебейка, котра, як і Леся Україна, змушена була протистояти немалим труднощам.</p>
<p>Схоже, українська поетеса чимало навчилася в своєї італійської колеги – твердості, незламності, «прометеїзму». Але імпонував їй також аристократ д’Аннунціо зі своєю витонченою поезією й прозою.</p>
</div>
<div class="fa-container fa-container--jumbo"> </div>
<div class="fa-container">
<p>У роботі «Нові перспективи й старі тіні («Нова жінка» в західноєвропейській белетристиці») письменниця представляє широку панораму художніх творів на жіночу тематику в європейській літературі ХІХ століття. Переважно увага зосереджена на літературі французькій, але також ведеться мова про літератури німецьку, скандинавських народів, англійську, італійську.</p>
<p>Згадуються не лише такі майстри, як <strong>Жорж Санд</strong>, <strong>Анна-Луїза-Жермен де Сталь</strong>, <strong>Олександр Дюма-син</strong>, <strong>Редьярд-Джозеф Кіплінг</strong> та інші, а й низка авторів, які зараз відомі хіба що фахівцям-літературознавцям.</p>
<p>Не менш цікавий огляд європейської літератури, поданий у специфічному аспекті, зустрічаємо в роботі «Утопія в белетристиці». Тут Леся Українка веде мову про <strong>Платона</strong>, <strong>Августина Блаженного</strong>, <strong>Томаса Мора</strong>, <strong>Еразма Роттердамського</strong>, <strong>Томазо Кампанеллу</strong>, <strong>Грака Бабефа</strong>, <strong>Джорджа Байрона</strong>, <strong>Генріха Гейне</strong>, французьких і англійських соціалістів-утопістів тощо. Саме в цьому творі вона висловила критичні зауваги на адресу роману Чернишевського «Що робити?».</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="https://admin.rvnews.rv.ua/uploads/full_size/2021/02/08/14d574a08edba153fb80481b40ccb00c.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Діячі української культури та представники громадськості під час урочистостей з нагоди відкриття пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві, 1903 рік. Леся Українка в лівій частині фотографії</div>
</div>
<p>Є в Лесі Українки робота «Замітки про новітню польську літературу», де дається огляд польської літератури кінця ХІХ століття. Там йдеться не лише про таких «літературних велетнів», як <strong>Болеслав Прус</strong>, <strong>Еліза Ожешко</strong>, <strong>Генрік Сенкевич</strong>, <strong>Стефан Жеромський</strong>, а й про <strong>Марію Конопніцьку</strong>, <strong>Адама Асника</strong>, <strong>Станіслава Пшибишевського</strong>, <strong>Анджея Немоєвського</strong>, <strong>Вацлава Сєрошевського</strong> та інших. І робиться в широкому історичному й літературному контексті. Леся Українка говорить і про <strong>Адама Міцкевича</strong>, <strong>Юзефа-Ігнатія Крашевського</strong>, українську школу в польській літературі.</p>
</div>
<div class="fa-container fa-container--jumbo"> </div>
<div class="fa-container">
<p>Чималий інтерес письменниця виявляла до німецької літератури. Особливо цікавила Лесю Українку творчість її сучасника <strong>Ґергарта Гауптмана</strong>, котрий передусім став відомий як драматург.</p>
<p>Вона присвятила йому свою роботу, в якій аналізувала Гауптманову драму «Міхаель Крамер». У ній Леся Українка дає високу оцінку цьому письменнику: «Менше всього він натураліст, хоча багатьом сценам і виразам у його драмах (не виключаючи навіть неземного «Затонулого дзвону») позаздрив би сам Золя; реаліст він настільки, наскільки з необхідності буває будь-який істинний художник; печать декадентства лежить на більшості його героїв; визвольний дух неоромантизму віє від усіх його творів без виключення».</p>
</div>
<div class="fa-container"> </div>
<div class="fa-container">
<p>Особливо письменниця цінувала згадувану драму Ґергарта Гауптмана «Затонулий дзвін», де фантастика переплітається з реальністю. Певним чином цей твір вплинув на найбільш «українську» драму Лесі Українки <strong>«Лісова пісня»</strong>.</p>
<p>Письменниця характеризувала свою «Лісову пісню» як Märchendrama, тобто казкова драма чи драма-казка. Звісно, сюжетно ці твори різняться, хоча дух неоромантизму, переплетений з реалізмом, панує в обох творах. До речі, письменниця характеризувала свою «Лісову пісню» як Märchendrama, тобто казкова драма чи драма-казка. Так само означували й «Затонулий дзвін». Однак Леся Українка вважала, що цей термін «ніяк не можна по-нашому перекласти», а безпосередній переклад звучить незграбно. Тому письменниця «Лісову пісню» назвала драмою-феєрією. Правда, при цьому зазначала, що це «те, та не те».</p>
</div>
<div class="fa-container">
<p>Добре відомо про дружні стосунки Лесі Українки й <strong>Ольги Кобилянської</strong>. Цих письменниць, зокрема, пов’язувало те, що вони перебували під впливом західноєвропейських літератур.</p>
</div>
<div class="fa-container"> </div>
<div class="fa-container">
<p>Леся Українка спеціально відзначала, що на Кобилянську благотворно вплинула література німецька. «Вона, – писала Леся про свою товаришку, – вихована німецькою культурою…, німецький вплив до сьогоднішнього часу помітний на її стилі».</p>
<p>Письменниця вважала, що німецька мова врятувала Кобилянську «від розумового застою й моральної сплячки в дрібнобуржуазному, чиновницькому середовищі маленького буковинського містечка». Зрештою, робила вона висновок: «Німці ж вказали О. Кобилянській шлях до літератури і дали їй силу протистояти першим невдачам».</p>
</div>
<div class="fa-container fa-container--full"> </div>
<div class="fa-container">Леся Українка творила в західноєвропейському літературному контексті. Звертаючись до художньо-літературної творчості Лесі Українки, бачимо, що вона переважно використовувала сюжети, почерпнуті із західноєвропейських літератур. Її героями ставали стародавні греки й римляни, Трістан та Ізольда, Дон Жуан, король шотландський Роберт Брюс тощо.</div>
<div class="fa-container">
<p>Леся Українка фактично творила в західноєвропейському літературному контексті, наближаючи українську культуру до культур європейських народів.</p>
<p>Автор: Петро Кралюк, </p>
<p>голова Вченої ради Національного університету «Острозька академія»,</p>
<p>професор, заслужений діяч науки і техніки України</p>
<p>Джерело: <a href="https://www.radiosvoboda.org/">https://www.radiosvoboda.org/</a> </p>
</div>

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed