RvNews | Dashboard

Матеріал

23:33 24.12.2018 4467

Заголовок

Постійне посилання: https://www.rvnews.rv.ua/post/view/1545687197-chomu-donskiy-kozak-utik-z-muravici-u-veresni-1939-roku

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

Як розповідала мені тітка Марія Іванівна Грицюк, на початку 20-х років XX сторіччя, коли наші терени перебували під окупацією Польщі,  у Муравиці поселилася родина донського козака  з двома дітками. Цікаво, що мама тих діток була німкенею – із тих німців, що мешкали в Росії між Волгою і Доном. Прибульці придбали хатину в селі і мешкали там до приходу в 1939 році так званих «перших совєтів». Ось що розповіла мені  тітка, яку в селі називали не інакше, як Мариська.
Під час громадянської війни козак у складі однієї з «білих армій» воював проти більшовиків.  Якось під час бою для координації  дій військових частин він одержав завдання передати наказ в інший бойовий підрозділ. Виконувати завдання взявся самотужки, надіючись на свій бойовий вишкіл і досвід, а також на вірного друга-коня породи відомих донських скакунів. Перебуваючи цілу ніч у дорозі, під ранок дав перепочинок собі і коневі. Віднайшов у степу придатне місце для привалу,  прив’язав гривастого пастися до одинокого дерева, а сам приліг  неподалік.
Невдовзі козака підняло на ноги іржання лошака. Вмить зірвавшись на ноги, вгледів зо два десятки кіннотників-червоноармійнів, які оточували місце перепочинку. Допоки вояка відв’язував і сідлав скакуна, опинився в більшовицькому кільці. Кінь з козаком гарцював по колу, а вершник намагався вирахувати командира.
Враз той командир і сам, так би мовити, зголосився, давши наказ:
– Не стріляти! Взяти живим!
Мабуть, командир не встиг втямити, що таким чином підписав собі смертний вирок, бо козак розігнав коня по колу і на швидкості скерував його на більшовицького командира, шаблею відтявши йому голову. А за мить вже мчався степом, обхопивши свого прудконогого рятівника за шию.
Тих кілька секунд паніки ворогів вистачило для втечі. Бо коли вони оговталися, почали стріляти і  переслідувати козака,  то він уже був за кілька сот метрів. А згодом заховався в яру і зник з поля зору переслідувачів. Невдовзі вже ліс надійно захистив втікачів. Можна вважати дивом, що козак і його скакун врятувалися від погоні: у коня виявилося прострелене вухо, а в козака - продірявленими кулями штани галіфе…
До 1939 року козак із сімейством господарював у Муравиці, обробляв 3 гектари землі, купленої в місцевої пані, яка розпродувала свої статки, бо збанкрутіла. У вересні «визвольного» 1939 року із родиною донський козак подався на захід, бо добре знав совєтів. Тим паче, що в селі майже всі  знали  про його подвиги в громадянську війну.
До речі, перед від’їздом із Муравиці на захід, коли  «визволителі» зі сходу вже перебували в Дубно, ось яку характеристику дав їм козак:
– Это идет московская орда! 
Згодом у будинку козака вселилася родина відомого на всю округу фотографа Бабченка. У сімейному   архіві Грицюків, як, до речі, і в багатьох односельців і мешканців хутора Куца (мікрорайон Муравиці),  чимало знімків цього фотомайстра. На жаль, немає світлин із донським козаком і його родиною,  бо з фотолітописцем нашого краю Бабченком розминулися в часі і просторі…

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed