RvNews | Dashboard

Матеріал

15:31 15.09.2018 2568

Заголовок

Постійне посилання: https://www.rvnews.rv.ua/post/view/1537014666-ukrainci-mayut-pokazati-svitovi-yak-treba-buduvati-krasche-zhittya-dlya-spivvitchiznikiv

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

Початок цієї історії нагадує щемливу сторінку із життєпису моєї родини. У 1942 році гітлерівці на примусові роботи до Німеччини вивозили сотні і тисячі наших дужих земляків. Жителька с.Перевередів Млинівського району що на Рівненщині Анна Ничипорук зголосилася  відправитися у рабство до фатерлянду замість рідного брата Сянька – так у селі і в родині  називали Олександра Ничипорука.
У червні того ж року мій батько Іван Тарасюк поїхав у неволю замість рідної сестри Ніни. На жаль, за два тижні після тих журливих проводів молодшого брата загарбники, не без нашіптувань деяких односельців, відправили у тривожну безвість і Ніну Тарасюк.
Після розгрому нацистської Німеччини Анна Ничипорук, за прикладом багатьох земляків-українців і підказкою власного серця, зважилася не повертатися в тюрму народів – у зловісний СРСР. Так само вчинила і моя тітка Ніна Тарасюк. Щоправда, волею життєвих обставин післявоєння перевередівчанка стала громадянкою Німеччини, а тітка в кінці сорокових років минулого сторіччя перебралася за океан – у Канаду.
Чужина не вивітрила з єства пані Анни дух українства. Спогади про милий і любий серцю ріднокрай живили її серце і тіло до останнього подиху на чужині. За кілька десятиріч сита і організована Німеччина так і не всотала  в менталітет українки бодай паростка західного світу. Вона так не вивчила німецької мови, а до останніх миттєвостей на білому світі спілкувалася з чоловіком і дітьми рідною мовою.
Український дух на духовному полі сина
У Німеччині пані Анна вийшла заміж за Івана Вороняка з Дрогобича – такого ж страдника, як і сама. У шлюбі подружжя подарували життя аж сімом дітлахам. Найглибше занурився у родовідні вкраїнські джерела найстарший син Петро, народжений у Ганновері 1950 року. Матуся рясно і щедро засівала духовне поле первістка українським духом і мовою, виколисувала на звичаях і традиціях рідного народу. А в миті важкої журби за рідним краєм і родиною наказувала Петрусеві: «Синочку! Я вже не ковтну бодай кавалочок цілющого повітря ріднокраю, тож прошу, наказую і благаю: відшукай нашу рідню в Україні! Вклонися рідному краю і любому Перевередову!»
Мамину просьбу Петро Вороняк виконав 12 років тому, коли вперше побував в Україні,  відвідавши рідню в Перевередові разом зі своїми двома синочками. Під час цієї подорожі відбулося чимало цікавих і щемливих подій, які так і просяться в сюжети новелі. Скажімо, в Почаєві пан Петро розпитував, де знаходиться Перевередів, вважаючи, що це десь неподалік. Адже мама розповідала, що Почаїв від Перевередова на віддалі одного пішого дня, тобто майже поруч.
<div class="image-in-post-container"><img src="https://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2018/09/15/339aa3b431bfd043e68a35de0d428b1c.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Петро Вороняк. Фото з родинного альбому</div>
</div>
Пес на рідню не гавкає
Коли Петро Вороняк із синами прибув до Перевередова, то сталося диво-дивнеє: злий і галасливий пес жодного разу не гавкнув на незнайомця і не видав жодного звуку невдоволення, аби сповістити господарів, що в дворі чужий! Мабуть, чотирилапий друг людини якимсь чином зрозумів, що гість господаря – зовсім не чужинець, а свій, який лише  з’явився на світ далеко-далеко від села. А дядько Володимир, угледівши на своєму обійсті племінника, від раптового емоційного вибуху враз упав на землю і ніяк не міг дійти до тями…
Задача для посадовців
Через 12 років Петро Вороняк знову повернувся в рідний край своєї неньки. Щоправда, цього разу – з міста Аделаїд, що в далекій Австралії. На жаль констатував для нас: за десятиріччя з лишком у нас майже нічого не змінилося, а дороги стали навіть гірші. До того ж, інколи можна проїхати десятки кілометрів, а покажчика поворотів до населених пунктів так і не побачити. Мабуть, на міркування австралійського українця мали б зреагувати діловою активністю вітчизняні посадовці різного рангу і статусу, а не годувати співвітчизників велеречивими обіцянками і лякати численними проектами реформ і змін.
Урешті, він не принижує нас і, борони, Боже, не насміхається над нашими негараздами. Навпаки: наші болі і клопоти його хвилюють не менше, ніж усіх нас. Хоча на часі диву даватися: начебто їздимо світами, вивчаємо нове і прогресивне, водночас втілюємо його в життя комариними кроками. Для прикладу: пану Петру видалили пухлину з допомогою лазерної хірургії – за кілька днів після операції він приступив до роботи, а за фахом він – професійний співак і танцюрист.
<div class="image-in-post-container"><img src="https://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2018/09/15/a916d754d6a529a9e134696fef341b47.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Петро Вороняк. Фото з родинного альбому</div>
</div>
До речі, у житті пан Петро випробував себе у різних сферах. У молодості взявся освоювати фах перукаря і навіть написав татові в Німеччину, аби вислав добротні ножиці.
Згодом працював кухарем і  відкрив свій ресторан. До чого веду: навіть забезпечена людина на заході не буде сидіти без діла, а шукати свій шанс у діловому і бізнесовому різноманітті.
Будувати  Європу у своїй домівці
Цінні для нас судження Петра Вороняка про нинішній стан справ в Україні. Він вважає, що 5-6 мільйонів українців за межами своєї Вітчизни в пошуках кращої долі, збагачені європейським досвідом, мають повернутися на рідну землю і будувати Європу у своїй домівці. Адже Україна розпочинається з сім’ї, родини. Тобто  українці мають показати всьому світові, як треба діяти і будувати краще життя для співвітчизників. У кожного на серці має бути закарбоване гасло: ми змінимо Україну.
<div class="image-in-post-container"><img src="https://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2018/09/15/24c7390da33a4cb3dcdd96e5a86292ce.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Петро Вороняк. Фото з родинного альбому</div>
</div>
Росія і Україна: завжди буде війна
А це міркування гостя з Австралії повинен запам’ятати кожен українець: поведінка багатьох в Україні така, ніби війни не було і вона не триває. Дивує також, що дехто намагається гарячу фазу російсько-української війни спростити так званим громадянським конфліктом. Мовляв, два братні народи не порозумілися.
Я довго думав: озвучувати чергову думку Петра Вороняка чи залишити її в рамках нашої дружньої розмови. Врешті, зважився її оприлюднити:
- Росія і Україна - завжди буде війна!
Принагідно зазначу, що автор цього судження може помилятися. Хоча насправді він назвав тривожні й проблемні для нас речі своїми іменами. Власне, для тих, хто знає історію і володіє хоча б елементарними здібностями до аналізу і прогнозу, це не таке вже й резонансне одкровення.
Українець і тілом, і духом
Все-таки завершу розповідь про Петра Вороняка на веселій ноті. Якось на базарі у Млинові, почувши, як бездоганно розмовляє українською незнайомець, одна жінка нагородила його компліментом:
- Я ще ніколи не бачила і не чула, щоб італієць так гарно розмовляв українською.
Звісно, вона не знала, що пан Петро – і тілом, і духом - Українець…

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed