RvNews | Dashboard

Матеріал

09:39 22.04.2018 1015

Заголовок

Постійне посилання: https://www.rvnews.rv.ua/post/view/1524379184-z-istorii-cerkvi-pro-ednist-rosiyskoi-ta-ukrainskoi-pravoslavnih-cerkov--ot-nachala-prinyatiya-pravoslaviya

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

Одна із улюблених казочок  московських казкарів про нерозривну «от начала прінятія православія» єдність Української і Російської Церков, про Російську Церкву – «наследницу Владимирова крещения». Казочка ця, як не дивно, виникла значно пізніше, ніж казочки про «єдіноє отечество» і «общую історію». Коли ці казки складалися, Москва, навпаки, відгороджувалася від Української Церкви.
Рік хрещення Руси Володимиром Великим усім відомий: це 988 рік за новим літочисленням.
Разом з тим, із візантійських джерел ми знаємо, що князь Аскольд, а з ним і багато киян, прийняли хрещення ще у 866 році. Княгиня Ольга була охрещена в 955 році. Знаємо, що в Києві на той час уже була церква св. Іллі-пророка, яку відвідувала княгиня.
Археологічні розкопки свідчать про те, що на Волині християнство було відоме ще з IX ст., адже в археологічному пласті саме цього періоду дослідники знаходять на цій території предмети християнського культу.
Єдина сучасна російська територія, що частково була  охрещена за Володимирових часів, – це Новгородщина, а точніше – сам Новгород, який, як сказано в літописі, «Путята охрестив мечем, а Добриня – вогнем».
Окрім Новгорода, жодної іншої російської території, охрещеної в X ст., історія не знає. 
Сама ж Москва також аж ніяк не могла бути охрещена св. Володимиром, бо в ті часи про неї ще й спомину не було. А охрестити «немовля», не тільки не народжене, а ще й не зачате, очевидно, ще нікому не вдавалося...
Захопившись казкою про тисячоліття Російської Церкви, її ієрархи не врахували того, що живуть іще на світі люди, які були свідками помпезного святкування 500-ліття Російської Церкви, що відбувалося... – в 1948 році! Були на цьому святкуванні й Східні Патріархи, й численні представники автономних Церков, про що з гордістю писала тогочасна преса. Святкування було тим більш урочистим, що за рік перед цим Росія не менш помпезно відсвяткувала 800-річчя Москви, і один святковий бум «плавно» перейшов у інший.
А тепер усі, хто не вміє рахувати усно, візьміть до рук калькулятори, щоб не помилитися. Рахуємо: в 1948 році Російській Церкві було 500 років. Від 1948-го до 1988-го пройшло 40 років. Якщо до 500 додати 40, чи це  буде... 1000?
Так! І не дивуйтеся! Це така «цікава арифметика» по-московському: що б не додавав, що б не віднімав, а завжди вийде те, чого вимагають політична кон'юнктура та імперські інтереси. Інша річ, що при таких підходах ні про канони, ні про Заповіді Божі, ні про християнську мораль не може йти мови.
 Коли і як Церква-матір стала падчеркою своєї невдячної колишньої доньки, або Казочка про «канонічні права» Російської Церкви в Україні 
Константинопольський патріарх, а разом із ним і Вселенське православ’я не визнавали Московську церкву 141 рік, (з року заснування 1448 до 1589 р.).
З хрещенням Московщина, чи то пак Росія,  запізнилася століть на два чи три. Адже світло Христової віри просіяло на всі ті майбутні російські території саме із Києва, і всі єпископії, що раніше чи пізніше відкривалися на тих територіях, підпорядковувалися Київській митрополії, яка в свою чергу підпорядковувалась Константинопольському Патріарху.
Проте за такого стану й такого поняття, як Московська чи Російська Церква, не могло б виникнути. Церква була Київська або Руська (а не Російська!), з митрополитом Київським на чолі та підлеглими їй єпархіями в довколишніх землях.
Отже  Московська (вона ж  Російська) Церква протягом майже півтора століття залишалася «неканонічною», «самосвятською», «безблагодатною», була «служителькою антихриста», «пристанищем демонів» і т. ін., а проте це не завадило їй процвітати й допомагати царям творити державу та ще і претендувати нині на звання «найбільшої  блюстительниці  канонів і захисниці істинного православ'я».
А  це значить, що Москва не мала жодної канонічної підстави відділятися від Київської митрополії! І її визнання з боку Константинопольського Патріарха у 1589 році було неканонічним, розкольницьким, гріховним актом, який повинен бути скасованим!
Росія ніколи не була Руссю, а русичі (сучасні українці) ніколи не були росіянами, як і росіяни ніколи не були ані українцями, ні русичами.
Особливо голосно ці претензії, пролунали в наші часи, під час відзначення 1000-ліття прийняття християнства у Київській Руси.
Ну, як би ото Москва допустила, щоб усі врочистості, пов'язані з цією величною датою, були зосереджені в Києві?! Як би допустила, щоб світ дізнався, що саме звідси, з Української землі, просіяло світло благодаті на всю ту «Вєлікую  Россію»,  купно із її «Третім Римом»?!  
Отут-то й пішла тотальна пропаганда «тысячелетней истории Русской Церкви — наследницы Владимирова крещения», якій і сьогодні немає кінця краю.
Галина Могильницька. Із книги "Хроніка великого ошуканства"

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed