RvNews | Dashboard

Матеріал

15:40 15.10.2017 2027

Заголовок

Постійне посилання: https://www.rvnews.rv.ua/post/view/1508071244-yak-zhivut-y-adaptuyutsya-u-nashomu-neprostomu-sviti-lyudi-nezryachi

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

Як в нашому українському суспільстві живуть люди, які втратили зір? Як вони адаптуються до життя без бачення навколишнього світу? Де і як знаходять внутрішні резерви йти далі по життю? Які ж вони є – ці люди? Приречені інваліди? Чи сильні особистості? 
Можливо, й не торкнулась я б цієї болісної теми, як інші відносно здорові по життю люди, коли б не один випадок з моєї юності, який надовго запав у мою душу.
Моя однокурсниця Оля – гарна, славна, розумна дівчина, перехворівши зловісним грипом, майже перестала бачити. Як грім серед ясного неба, невтішний вердикт лікарів враз змінив її життя. Для молодої дівчини-студентки, здавалося б, це означало кінець усіх мрій і надій. Але в цей час біля неї був закоханий в неї хлопець, якого не злякала підступна хвороба коханої. Він підтримав її і підставив своє чоловіче надійне плече й так і пішли вони разом по життю. А буває ж інакше, що людина залишається зі своєю бідою сам на сам.
Сьогодні, 15 жовтня, у світі відзначають Міжнародний день білої тростини або ж День незрячих людей. От і пригадалася мені ця давня історія з моєю товаришкою та й привела мене на вулицю Замкову 21, де розташоване Учбово-виробниче підприємство УТОС (Українське товариство сліпих).
Цей день, який відзначають у всьому світі, має нагадати суспільству про життя людей незрячих, про солідарність з ними і їх підтримку.
Спілкуюся з диспетчером – соціальним працівником по супроводу Валентиною Родіоновою. Питання, які я підготувала заздалегідь, не придалися. Бесіда легко й невимушено пішла за іншим сценарієм: про життя-буття, про різнобарвне людське оточення, про надії й мрії.
І чим довше тривала розмова про людей цього товариства, тим більшою повагою до цих людей сповнювалася я. Бо які ж вони сильні і цілеспрямовані! Намагаються бути корисними суспільству і максимально реалізувати свої здібності й таланти.
– Пані Валентино, нагадайте нашим читачам коли було утворено це підприємство? Хто керівник на разі?
– Підприємство було засновано 70 років тому. А керує нині виробництвом Ігор Петрович Подранецький – серйозна шанована людина. Чимало уваги приділяє нам голова обласної організації товариства сліпих Любов Володимирівна Боровська, яка опікується 2,5 тисячею інвалідів області.
– Яку продукцію виготовляють незрячі люди?
– Не всі в товаристві стовідсотково незрячі, багато таких, у кого зір втрачений частково. Шиємо рукавиці, халати, виготовляємо коробки для піци, а в столярному цеху роблять приладдя для саду-городу: граблі, лопати, ручки для сапок, різноманітні щітки – для взуття, для одягу, для прибирання та інші.
– Що, на вашу думку, сприяє адаптації в нових складних умовах для людини, яка втратила зір? Як їй не впасти в депресію, не розгубитися?
– Дійсно, не всі люди, які зіткнулися з такою серйозною проблемою свого як втрата зору, здатні самостійно подолати це випробовування. Тут, вибачте за порівняння, як і в тваринному світі, йде природний відбір, а саме – виживають і продовжують жити повним життям сильні, або ті, в кого є поруч надійні рідні й друзі, які здатні допомогти.
– А які форми відпочинку сприяють налаштуванню людей на позитив?
– О, у нас діє клуб (завідувачка Галина Петрівна Пушинська). В клубі збираються і репетирують хористи. Хором майстерно керує талановита Магда Пилипівна Ліщинська. Деякі наші колеги вправляються у драматичному мистецтві, є й поціновувачі художнього слова: декламують вірші, гуморески. Члени товариства організують огляди, фестивалі. Ось, наприклад, в цьому році відбувся зональний огляд художньої самодіяльності.
 – Когось можете відзначити?
– Звичайно! Гарно співає й отримує заслужені оплески Наталія Дячук, Фаїна Лівізорик, гарно декламують – Олена Харчук та Микола Романюк, а Сергієві Березі в Залізному Порту за краще виконану драматичну роль дали Гран-прі.
До послуг членів нашого товариства є бібліотека, де можна взяти для тимчасового користування різні книжки зі шрифтом Брайля, а також аудіодиски із записами різних художніх творів. До слова, ось тепер ми маємо змогу прослуховувати через мережу «Інтернет» і вашу нову аудіокнигу «Грані життя». Побільше б нам таких «подарунків». 
Є у нас особистості, шановані суспільством і людьми. Це, зокрема, активна харизматична громадська діячка і поетка Тетяна Федорівна Войтович. Вона є членом громадської ради при РОДА, головою Рівненської обласної благодійної організації інвалідів та пенсіонерів «Обличчям до істини» і дуже багато зробила для поліпшення життя людей з обмеженими фізичними можливостями. Це і співачки-хористки Надія Щербак, Лідія Шестопалова, Марія Лисиця, Галина Сиротюк, Олександр Бузна.
– Валентино Михайлівно, мене цікавить запроваджена нещодавно нова послуга – супровід незрячої людини соціальним працівником. Я розумію, що не кожна людина з обмеженими фізичними можливостями володіє методикою орієнтування у просторі з допомогою тростини. А пересуватися потрібно всім, тому запропонована нова послуга. Хто і як все це організовує?
– До нас направляє соціальних працівників на громадські роботи по супроводу Міський центр зайнятості. На мою думку, це дуже добра справа і ця форма роботи у незрячих користується великим попитом. До слова, ми обслуговуємо не лише м. Рівне, а й усю область. Ось, наприклад, один юнак з Луцька є студентом НУВГП, то супроводжуючий зустрічає його на залізничному вокзалі й підводить аж до навчального корпусу. Один працівник доїжджає до нас на роботу зі Здолбунівського р-ну. Його також чотири рази на тиждень зустрічають і супроводжують. І таких прикладів чимало.
До нашої розмови долучається Наталія Петрівна Дячук, яка випадково забігла узяти забутий у столі блокнот.
– На наш офісний телефон телефонують люди і замовляють супровід на певний день і годину, ми записуємо в журнал, а потім забезпечуємо супровід, – роза повідає Наталія Петрівна.
– Гадаю, не кожна людина підходить на роль супровідника. Це повинна бути людина толерантна, вихована, милосердна, яка знайома з основами психології людини, яку буде супроводжувати. Так? Чи добре зарекомендували себе у цій ролі ваші соціальні помічники?
– Так. Ми задоволені роботою Лідії Паламар, Оксани Ткачук, Раїси Максимової, Тетяни Романової, Володимира Якимчука.
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/10/15/62be46c7803fdc4ddcb969f395ebee42.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption"> Валентина Родіонова. Фото Віри Мельникової.</div>
</div>
Як пряме підтвердження нашої розмови на столі задзеленчав телефон. Валентина Михайлівна старанно записує заявку на супровід в журнал. Кладе слухавку і мовить:
-Ось просять супровідника, щоб відвести людину, яка проживає на вул. Макарова до поліклініки № 3.
-А ще ми маємо свій медичний пункт, де наші працівники можуть при нагоді поміряти тиск, зробити ін’єкції, прийняти різні медичні процедури, – додає Наталія Петрівна.
Жінки одностайно висловили своє позитивне ставлення до роботи голови Всеукраїнської громадської організації людей з порушенням зору пана Петра Поліщука, який розробив проект «Генерація успішної дії» і започаткував співпрацю з канадськими інвесторами, а також диспетчерки висловили подяку мерові міста Володимиру Євгеновичу Хомку за виділення коштів для оплати нової служби по супроводу незрячих людей.
Повертаючись додому, я пригадувала деталі сьогоднішньої зустрічі. Думала, аналізувала. На своєму життєвому шляху людина часто опиняється в глухому куті. Як тоді жити, як працювати і заробляти собі на хліб насущний? Як будувати особисте життя? Чи зможеш ти встояти і не зламатися, знайти в собі внутрішню силу і наказати собі йти по життю далі, маючи жагу до знань, до опанування певним видом мистецтва? Жити повним життям, як усі?
<blockquote>
І як резюме-відповідь до моїх думок слова Валентини Михайлівни Родіонової:
«Якщо повіриш у себе, у свої сили, то можна все в житті перемогти і дістатися своєї мрії: навіть підкорити Говерлу!».
</blockquote>
І я подумала: «А вони, ці люди, як ми їх називаємо – «з обмеженими фізичними можливостями» – у стократ сильніші й витриваліші за нас – з руками-ногами, відмінним слухом і гострим зором. Це нам потрібно з них брати приклад – вчитись виживати і адаптуватись у нашому непростому світі!»

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed