RvNews | Dashboard

Матеріал

20:00 04.10.2017 2972

Заголовок

Постійне посилання: https://www.rvnews.rv.ua/post/view/1507136423-prirodni-metamorfozi-izhachki-u-misti-dlya-rivnogo-ne-divina

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

У теплі вечори після заповненого дощенту різними справами дня, приємно посидіти з добрими сусідами біля нашої багатоповерхівки і побазікати про життя-буття. Сидимо купочкою на лаві в улюбленому куточку нашого двору – біля духмяної, різнокольорової від квітів клумби. Сутеніє.
І раптом бачимо, ніби маленька хмарка пробігла повз нас і заглибилась у квіткове царство. Сидимо й гадаємо: «Що це було? Кішка? Цуцик?» Хтось навіть припустився думки: «Щур!»
Допитливість перемагає! Встаю і йду по ліхтарик. І кого б ви думали, я бачу майже на середині клумби? Справжнього сіренького їжачка! «Як же ж ти сюди потрапив у гучний авто-мото простір? У бензиново-димові мережі? Може, хтось тебе приніс з твого рідного лісового краю? Чи погрались з тобою, як з лялькою, і викинули ген з очей?» – бідкалося все сусідське товариство.
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/10/04/eaf4746ba0ab2282318785ae4d801fe2.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Фото автора</div>
</div>
Всі дивились на маленький голкастий клубочок розчулено, дивились і милувалися. Хтось побіг додому по яблуко, хтось – по молоко. А хтось жартома навіть дав ім’я цій лісовій тваринці – «Вася». Сміх та й годі! Вже вдома, аналізуючи побачене, мені подумалося: «А може, наші втомлені урбанізовані душі потребують ось таких неординарних «зустрічей» з нашими братами меншими?»
Ось так, під невсипущою опікою дітей і пенсіонерів все літо й осінь у дворі безбідно прожив наш улюбленець – голкастенький Вася.
Аж ось одного разу, пораючись на кухні, раптом чую через відкриту кватирку: «Нумо, нумо! Йди-но сюди! Ой! Який же ж ти колючий! Як же ж тебе узяти?»
Нашорошую вуха, прислухаюся. Виглянула у вікно. І бачу таку картину: якийсь добродій вдерся майже на середину клумби, нахилився до землі і тупцяє-метушиться на місці. «Лиха година! Та це ж, мабуть у небезпеці наш Вася?» – промайнуло в голові. Рішуче виходжу з під’їзду. Між мною і чоловіком сам собою складається діалог:
– Шановний! А що це ви там робите на нашій клумбі?
– А ось хочу взяти в руки цього їжака.
– Зрозуміло. А що ви потім з ним будете робити?
– Як що? Занесу своїм дітям.
– А потім? Що далі?
– А нехай граються!
– Ну, награлися. Що далі, куди потім його подінете?
Чоловік замислюється. Я ж не даю йому часу на обдумування ситуації, атакую аргументами, як адвокат на суді:
– Пане, залиште свою мрію: ви не можете наразі узяти це Боже створіння.
– Чому?
– За простою причиною! Це наш їжачок Вася.
Чоловік дивиться на мене не те що здивовано, а спантеличено! А я веду мову далі:
– А причина в тому, що ця тваринка, як усі наші собачки і котики, і, як оця клумба і квіти, – це наше, так зване, дворове «господарство», за яким ми ретельно доглядаємо і його охороняємо! А ви чудово можете прищеплювати своїм дітям любов до тварин, відвідуючи з ними наш Рівненський гарний зоопарк.
Чоловік розгублено дивиться на кущики квітів, що віялоподібною хвилькою ворушаться все далі й далі від нього, а я в душі радію успішній Васьчиній втечі.
 – Диво та й годі! Вперше від вас таке чую. Ну, я розумію, що є дворові коти й собаки. Але, щоб їжаки… Вибачте, це нонсенс! – Чоловік виходить з клумби на асфальт, обтирає руки носовою хустинкою.
Я розумію за власною логікою речей, що наша розмова ще не закінчена: відчуваю, що я ще не переконала поціновувача живої фауни в помилковості його експансивних намірів. Жестом запрошую сісти на лавочку. Обережно поновлюю бесіду:
– А чи знаєте ви, що їжаки ведуть нічний спосіб життя? І навряд, чи сподобається вашим домочадцям досить гучне тупотіння тваринки вночі, особливо це добре чути, коли він гупає по дерев’яній підлозі.
– О, я й не знав. Це нам не підходить. Ми всі любимо поспати, і нам потрібна тиша, особливо для хворого старенького нашого дідуся.
А я, бажаючи остаточно розвіяти міф чоловіка про прийомного члена сім’ї, веду далі:
– Добродію, чи знаєте ви, чим харчуються їжачки?
– Хто не знає! Мишами, яблуками, грушами, грибами!
– А от і ні! Помилкові знання! Це лишень у дитячих книжках можна побачити їжаків з фруктами і грибами на спинці, насправді вони харчуються різними комахами, дрібними черв’ячками. А звідси – чи можете ви забезпечити тваринці потрібне для її організму меню, якщо їжачок буде жити у вас вдома?
Чоловік мовчить, буравить очима простір навколо нас.
А щоб уже остаточно «добити» мого опонента аргументами на користь їжачка Васі, я запитую:
– Цікаво, а як ви збираєтесь оберігати зимовий сон-сплячку тваринки протягом 170 днів? Га?
– Так він ще й у сплячку впадає? – хапається за голову чоловік.
– А як ви думаєте? Де ж він узимку буде брати комах і черв’яків?
– Отакої! Ось тобі на! Був би приніс «вашого Васю» на свою голову!
 Мій співбесідник подякував мені за розгорнуту інформацію й неквапливо попрямував до сусіднього будинку.
Я ж почувала себе піднесено й гідно, повертався душевний спокій. Природу не обдуриш! Головне – «наш Вася» був захищений! 
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/10/04/a12069fd4ec4468651688dd2f43e4f75.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Фото автора</div>
</div>
P.S. Скажу відверто і чесно – сюжет оповідки, заснований на реальних життєвих подіях: тут жодного слова не вигадано. Їжачок Вася живе у нашому дворі в Рівному на вулиці Гагаріна вже два роки. А у доказ моїх слів – фото «головного героя», прототипу моєї оповідки.

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed