RvNews | Dashboard

Матеріал

18:32 29.09.2017 5113

Заголовок

Постійне посилання: https://www.rvnews.rv.ua/post/view/1506699152-rivne-u-spogadah-korinnya-uchitelskogo-rodu-kulishiv

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

<p><strong>Іван Хомич Куліш. Цього вчителя запам’ятало не одне покоління рівнян. Спілкуючись із рівненськими старожилами, які ділились своїми спогадами про колишнє життя, не раз чула добрі слова про вчителя Рівненської школи № 5, який добре знався у всьому – в малюванні, поезії, природі.</strong></p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/dc452d83dffb1e37862221e0a6c40926.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Іван Хомич Куліш. Фото з родинного архіву</div>
</div>
<p>У Рівному живуть його нащадки – онуки Ірина Всеволодівна Куліш-Лукашевич і Наталія Всеволодівна Куліш, правнучка Тетяна Сергіївна Лукашевич. Пані Ірина теж, як і дід, все життя віддала педагогіці, працюючи викладачем Рівненського музичного училища.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/3fa0d0e9e582e16262f43a72604e5ff7.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Онука Івана Хомича - Ірина Всеволодівна Куліш-Лукашевич</div>
</div>
<p>А ще вона чудовий дослідник нашої історії, авторка книг «Пошуки і знахідки» та «Пам’ять непідвладна часу». Пані Наталія весь свій творчий потенціал віддала учням Рівненської музичної школи № 1 ім. М.Лисенка. Правнучка вчителя Тетяна Лукашевич стала відомою рівненською художницею і вчителем юних художників. Це справді славетна вчительська династія.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/82b92d1207fc654096041ecf34874868.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Правнучка Івана Хомича Куліша - рівненська художниця Тетяна Лукашевич. Фото з мережі Інтернет</div>
</div>
<p>Ця розповідь складається зі спогадів про вчителя з великої літери.</p>
<p>«Я не один: зі мною моя мрія…» – це рядок з поезії Івана Куліша, мудрого вчителя і талановитого поета, життєве кредо якого було – мріяти і любити, знати і вчити, відчувати красу і дарувати її іншим.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/05b7dd905723f3eedd310f2ff7202654.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Іван Куліш. Фото 1892 р.</div>
</div>
<p>Іван Хомич Куліш народився в містечку Шостка Чернігівської губернії у 1873 році. Він був одинадцятою дитиною в багатодітній сім’ї і годі було сподіватися на одержання пристойної освіти. Однак, щасливий випадок звів семирічного хлопця із людиною високих моральних цінностей – князем Миколою Миколайовичем Неплюєвим, який саме тоді за власний кошт організував на хуторі Воздвиженськ сільськогосподарську школу, а вихованці (перших було лише 7 хлопчиків) згодом об’єдналися у Хрестовоздвиженське православне братство. Навчання і виховання тут було всебічне: окрім основних предметів, учні глибоко вивчали Закон Божий, літературу, музику, образотворче мистецтво, іноземні мови.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/976d4b6d7b12849b04276419d0d6f0fc.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Вихованці Воздвиженської школи, серед яких і Іван Куліш. 1992 р.</div>
</div>
<p>Закінчивши у 1892 році школу, Іван Куліш склав при Глухівській гімназії екзамени на право педагогічної діяльності і одержав посаду викладача молодшого курсу у Воздвиженській сільськогосподарській школі. За розповіддю його онуки Ірини Всеволодівни Куліш, – викладацька робота була покликанням діда, оскільки він мав для цього усі необхідні якості: доброту і любов до дітей, порядність і глибоку відданість, а головне – постійну потребу в нових знаннях, яку зберігав до глибокої старості. Десять років працював І.Х. Куліш на педагогічній роботі у Воздвиженській школі.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/03aaa0425e0052e0fdbf97a18934e82b.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Барон Теодор фон Штейнгель. Фото поч. ХХ ст.</div>
</div>
<p>У 1902 році у Воздвиженськ завітав волинський меценат барон Федір Рудольфович Штейнгель, який у своєму маєтку в с. Городок, що поблизу Рівного, започаткував освітні і культурні заклади, активно займався благодійництвом і просвітительством. Він і запропонував одному із випускників Воздвиженської сільськогосподарської школи переїхати до Городка і стати вчителем новоствореного училища аграрного профілю. На заклик барона Іван Хомич радо відгукнувся, хоча на той час вже був одружений і мав доньку Лідію.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/7e48f900275d6356b772c7709913f996.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Іван КУліш з дружиною Надією. Фото поч. ХХ ст. з родинного архіву.</div>
</div>
<p><span style="color: #000000;"><strong>Згадує І.В.Лукашевич (Куліш):</strong> «У 1891 році дід одружився з Надією Олександрівною Августинович, моєю бабусею, яка також була вихованкою сільськогосподарської школи. Вона була дворянського походження, але попри заборону батьків, залишила своє «дворянське гніздо» у с. Ічня заради Воздвиженського братства. У Воздвиженськ бабця прийшла у 1883 році, коли там була відкрита жіноча школа і стала однією із перших її випускниць. Вона була старшою із дев’яти дітей Августиновичів, тож забрала з собою на навчання і двох молодших сестер – Ольгу і Дарію. Батьки-дворяни звичайно були проти такого рішення дітей, адже у братстві були в основному сільські діти.</span></p>
<p>Коли Іван і Надія Куліші вирушили на Волинь, то забрали з собою і молодших сестер Августиновичів. До цього часу в шкільному музеї Городоцької школи зберігаються документи, які засвідчують, що там працювали вчителями сестри Надія, Ольга і Дарія Августиновичі. До батьків вони вже не повернулися. Коли дідусь із бабусею приїхали в Городок, їх дочці Лідії було вісім місяців, а мій батько Всеволод народився вже в Городку у 1908 році і його хрещеним батьком став барон Штейнгель.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/e3623fb07ef21f010c6beb9d711b9be4.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Городок поч ХХ ст. Вид на школу. Фото І.Х. Куліша.</div>
</div>
<p>Барон пообіцяв дідові дати йому повну свободу дій. Тож він мав право вибудувати свої навчальні програми на базі неплюївських.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/d7fd735e22b1cce58e5cdbe379f70953.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Городок поч. ХХ ст. На першому плані збудований бароном Штейнгелем млин. Фото І. Х. Куліша.</div>
</div>
<p>Дідова сім’я поселилася в Городку навпроти школи, за межами острова, де жили вчителі. Цей будинок зберігся до нашого часу. Дід був завідуючим школи, а бабця викладала рукоділля. Згодом дід, який мав літературні і поетичні здібності, став викладати російську мову, біологію, агрономічні науки, які в інших школах не викладалися. У Городоцькій школі вчилися хлопчики і дівчатка старші 12-ти років».</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/0d4b0914541076e96449ad87e3a5a188.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Школярі Городоцької школи під час екскурсії на природу. Фото І.Х. Куліша</div>
</div>
<p>І.Х. Куліш розділяв і підтримував усі ініціативи і починання барона. Вони разом збирали колекцію першого на Волині музею, який був створений у Городку. Надія Олександрівна була прекрасною майстринею вишивки і рукоділля. Саме вона копіювала зібрані зразки народних волинських і поліських вишивок.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/077b893f268c145f2bc5b484041e2c88.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Городоцький краєвид. Фото І. Х. КУліша.</div>
</div>
<p>У Івана Хомича були унікальні здібності до малювання і на його уроках з ботаніки учні мали чудові взірці необхідного учбового матеріалу, виготовленого вчителем. Він оволодів унікальною професією таксидерміста і виготовляв опудала різних птахів, які зберігалися в кабінеті біології. Деякі збереглися до нашого часу. Придбавши фотоапарат, учитель зафіксував сотні миттєвостей з життя Городка, баронської сім’ї, школярів, неповторну красу околиць, Вишневу гору, річку Устю. А ще він довіряв своє серце скрипці, яка в його руках то плакала, то ридала.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/b4b214b23fd40ded0f1b381f25b48c4f.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">І.Х. Куліш із сином Всеволодом. Фото зродинного архіву.</div>
</div>
<p>«У Городку дід працював до 1918 року, – продовжує розповідь І.В.Лукашевич, – і, можливо, й далі ще б залишався, але померла бабця і він попросив барона відпустити його у Рівне. Між подружжям Кулішів була велика любов і горе втрати було дуже великим. Бабцю поховали в Городку на сільському кладовищі. Барон відпускав діда з неохотою, але з розумінням.</p>
<p>Так, з 1919 року Іван Куліш поселився у Рівному. Із двома малими дітьми став жити на вул. Скорупки (тепер вул. 24-го серпня). Там був цілий комплекс будинків німця графа Рільке, хорошого знайомого барона Штейнгеля. Рільке здавав будинки в оренду і запропонував діду бути управителем його будинків у Рівному, а за це дав йому в користування особняк. У діда ніколи не було своєї нерухомої власності. Можливо тому ми й не були вивезені радянською владою.</p>
<p>На вул. 24-го серпня, де зараз розміщується Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, тоді знаходився 5-кімнатний особняк з мезоніном, я добре його пам’ятаю. Під вікном ріс великий каштан.</p>
<p>Працював тоді дід інспектором народних училищ, одночасно викладав російську мову й біологію у реальному училищі.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/ef479654a7d94df39ce0e43269c3b4c5.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Всеволод Куліш з друзями на фоні палацу Любомирських. Фото з родинного архіву.</div>
</div>
<p>Діти почали навчання: Всеволод – у реальному училищі, Лідія – у жіночій гімназії. Пізніше, аж до 1939 року, він був викладачем приватної російської гімназії, яка знаходилась на тодішній вул. 13-ї дивізії (тепер вул. С. Петлюри). А ще він був активним членом Російського благочинного товариства, яке об’єднувало місцеву рівненську інтелігенцію. При товаристві діяв літературний гурток, члени якого влаштували свої зібрання у гостинній залі дому Івана Куліша.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/9ccebf4a8c82d3c999743aaad303b5a1.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Квартира на Поштовій, де після війни оселилася сім'я Кулішів. Фото з архіву краєзнавчого музею.</div>
</div>
<p>У 1929 році І.Х.Куліш надсилає свій вірш «Задачи» на конкурс, який організував Союз російських письменників у Варшаві й одержує за нього першу премію. У 1934 році на конкурсі за «Вінок сонетів» йому знову була присуджена перша премія. Автор одержує схвальний відгук відомого поета Івана Буніна, а у дарунок – його книгу з дарчим написом, яка сьогодні є безцінною реліквією родини Лукашевичів-Кулішів. Визнання окрилювало і спонукало до нових творчих пошуків. З відомим російським письменником Іван Куліш буде листуватися до 1939 року. У 1938 році у Львові вийшла перша книга вчителя Куліша «Золоті поля». Це душевна щира лірика, де кожен зможе знайти щось своє особисте, сокровенне – і тугу, і радість, і красу природи, і любов, і розчарування. Його віршами зачитувались, їх переписували у свої альбоми рівненські учні, його лірика була близька і зрозуміла поколінню довоєнних часів.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/dd80921f655a7121ccbfebcf36317d5f.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">І.Х. Куліш. Довоєнне фото</div>
</div>
<p>Коли ж розпочалася війна і німці окупували Рівне, то місцеве населення, що проживало неподалік колишньої гімназії, яка стала рейхскомісаріатом, було звідти виселене. Куліші залишили дім на Скорупки і зайняли дві невеличкі кімнати на вул. Поштовій. Учитель спочатку організував у своєму домі шкільні заняття для дітей, а потім деякий час жив у с. Великий Олексин, продовжуючи навчати сільських дітлахів.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/fa11e87f9ac68af44098bf3541bbcb58.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">І.Х. Куліш. Фото з сімейного архіву.</div>
</div>
<p>Одразу після звільнення міста від німецьких окупантів І.Х.Куліш знову поринає у свою рідну стихію – її величність школу. У 1945 році він був призначений директором Рівненської школи № 5, де працював до 1958 року.</p>
<p>Доля знову нанесла тяжкий удар – помирає його 45-річний син Всеволод і дідусь стає батьком для своїх онучок Ірини та Наталії.</p>
<p>Іван Куліш був шанованим учителем. Мав авторитет і серед учнів, і серед вчителів, а тому був одним із перших педагогів Рівненщини, кому було присвоєно звання «Заслужений вчитель України» (1947 р.).</p>
<p>Іван Хомич мав активну життєву позицію і авторитет у місті, тож у 1950 році був обраний депутатом Верховної Ради УРСР. Хоча сім’я депутата мешкала все в тій же невеличкій квартирі без побутових зручностей на вул. Поштовій № 5.  На пропозицію влади надати йому більш пристойне житло Іван Хомич відповів відмовою, бо іншим жилося тоді не краще.</p>
<p>У віці 85 років І.Х.Куліш пішов на пенсію. Через п’ять років його не стало. Місцем його вічного спочинку стало старовинне кладовище «Грабник».</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/29/84f455ac43268ebb43195928af9b455f.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">І. Х. Куліш на схилі своїх літ. Фото з родинного архіву.</div>
</div>
<blockquote>
<p>Зі спогадів І.В.Куліш: «Коли у 1963 році помер наш дід, то з Городка приїхали його учні. Приїхали сивобороді діди з ключками, весь Городок прибув... Стояли ті старці, плакали, згадували як то було, яка там була культура, які були вимоги до учнів, як любили тих учнів, як ними займалися».</p>
</blockquote>
<p>Від такого міцного і творчого коріння Кулішів – Івана Хомича і Наталії Олександрівни розрісся рід, який успадкував в більшості своїй професії вчителів, творчих особистостей.</p>
<blockquote>
<p>З розповіді І.В.Куліш: «Моя тітка Лідія Іванівна Куліш (Майгур) у 1950-их роках була найбільш відома майстриня у Рівному. Вона викладала рукоділля в школах і у Рівненському Палаці піонерів. В неї були чудові роботи, які експонувалися на виставках. Улюблена техніка вишивання – «англійська гладь». Вишивала, поки слухались руки. Похована теж на «Грабнику», поруч з могилою діда».</p>
</blockquote>
<p>Онуки – Ірина та Наталія обрали життєвий шлях вчителів. Ірина Всеволодівна все життя працювала у Рівненському музичному училищі, викладаючи історію мистецтв, педагогіку, естетику, російську літературу. А нині вона активний дослідник і літописець не лише свого родоводу, а й культурних, релігійних і мистецьких осередків Рівненщини. В пам’ять про свого діда вона зініціювала видання збірника його поезій «Золоті поля» (2008).</p>
<p>Наталія Всеволодівна весь свій творчий і педагогічний потенціал віддала музичній освіті дітей у рівненській дитячій музичній школі № 1 ім. М.Лисенка.</p>
<p>Тетяна Сергіївна Лукашевич – правнучка І.Х. Куліша, відома рівненська художниця, член Національної спілки художників України. Вона з особливим почуттям вдячності зберігає вишиті її прабабусею сорочку і фартух, яким вже понад сторіччя. Це народне вбрання скопіювала на початку ХХ ст. Надія Олександрівна Куліш із поліської знахідки, яка була в колекції етнографічного музею барона Штейнгеля у Городку. Родина Кулішів чи не єдина в нашому місті, яка по крихтах зібрала унікальні фотографії і документи, спогади про родину сподвижників і хранителів української культури Штейнгелів, родовим помістям яких був Городок.</p>
<p>В цьому домі завжди жила і живе нині творча атмосфера, шанується мудре слово, книга, справжня музика, все найкраще, що перейшло у спадок від міцного кулішевого коріння.</p>
<p> </p>
<p>                    </p>

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed