RvNews | Dashboard

Матеріал

06:04 25.09.2017 4176

Заголовок

Постійне посилання: https://www.rvnews.rv.ua/post/view/1506312038-iz-schodennikovih-zapisiv-rivnenschina-selo-antonivka-volodimireckogo-rayonu

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

<p><strong>Останні експедиційні дні</strong>. <strong>Антонівка.</strong> <strong>9-10 листопада 1993 р.</strong></p>
<p>Село Антонівка Володимирецького району – завершальний пункт нашої експедиційної подорожі. Антонівка – ще ще не етнічна Волинь, але вже й не таке Полісся, де ми побували у попередні дні. Тут кращі дороги, добротніші будинки, трохи заможніше живуть люди.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/23/08975523efd14ea319c97666fc3e616d.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Село Антонівка Володимирецького району. Фото з мережі Інтернет</div>
</div>
<p>Село на залізничному вузлі: тут понад сотню років по в’їждженій вузькоколійці ходить через поліські ліси поїздок Антонівка- Зарічне, справжнє диво – раритет залізниці. Поїздок – так і називають. Ще – «кукушкою». Ми теж трохи проїхалися на цій кукушці.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/23/fe11682acde2c1763d0168c4578ffd44.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">"Кукушка". Фото з мережі Інтернет</div>
</div>
<p>В Антонівці ширший інформаційний простір, тому й люди виглядають розкутішими. Чимало мешканців цього села покинули свої оселі у перші постчорнобильські роки. Тепер більшість з них повернулися додому з переконанням, що найліпше – там, де захована твоя пуповина, на землі батьківській. «Де батьківські могили, там і помиратимемо», – чули ми такі слова не від одного мешканця цього села.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/24/f74a0ff93d3874e8b873f20cab6b2478.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Фото з мережі Інтернет</div>
</div>
<h3><strong>Як сім’</strong><strong>я </strong><strong>з Антонівки</strong> <strong>до Криму переселялася</strong></h3>
<p>Цікаву й повчальну історію переселення своєї сім’ї до Криму розповіла нам одна з жінок.</p>
<blockquote>
<p><span style="color: #993300;">- Поселилися ми там. Будинок хоч сякий-такий, але жити можна. На роботу в колгосп влаштувалися. Син-дев’ятикласник став ходити до школи. Минув тиждень-другий і як підмінив хто хлопця.</span></p>
<p><span style="color: #993300;">«Не буду тут жити. Не хочу тут вчитися і ламати свій язик у цій школі російській. Як собі знаєте, а я їду додому!» – заявив категорично. Воно і нам, сину, тут немило, – кажемо. Дивляться на нас, як на чужаків-западенців. Ніхто ні в чому не допоможе, не підтримає. Скрізь ми самі. Все-таки, як не є, а у нашій Антонівці кругом свої люди, є з ким поговорити. Порадитися, попросити про поміч. Та й своя мова, свої звичаї…</span></p>
</blockquote>
<p>Як ми сина не умовляли, нічого вдіяти не могли. Розвели руками та й відпустили. Хата ж бо залишилася.</p>
<p>Поїхав хлопець, цілий рік жив у батьківській хаті самотою, а згодом повернулася додому і вся сім’я. Подібних родин в Антонівці – десятки.</p>
<h3 style="text-align: center;"><strong>Родина Ляшенків, де ми зупинилися</strong></h3>
<p>У родині, де ми зупинилися, – дві дорослі доньки. Милі, інтелігентні дівчата. Хоч це звичайна селянська родина. Дім – затишне, прибране й причепурене дівочими руками кубельце, де кожна серветочка, мережка, картинка на стіні чи інша мила хатня дрібничка – все каже про дотик і дівочих рук, і дівочого серця, неабиякий естетичний смак. Старша донька одержима мрією стати лікарем. Проте вже кілька років підряд її зусилля, спрямовані на вступ до медичного інституту, виявляються марними.</p>
<blockquote>
<p><span style="color: #993300;">– Ет, де вже нам туди, де не так знання, як долари при вступі потрібні, – скаржиться нам господиня цього дому Віра Ляшенко. – Давно кажу: «Кинь, дитино, навіть думати», а вона вперта така, навіть слухати про це не хоче. Закінчила Львівський поліграфічний технікум. Диплом з відзнакою, а праці не злюбила. Приїхала додому і у сільській лікарні влаштувалася санітаркою.</span></p>
</blockquote>
<p>Мимоволі проймаєшся повагою до цієї дівчини з відкритим чолом, гордим профілем обличчя і розвинутим почуттям власної гідності. Дай же, Боже, їй досягти того, до чого прагне, нехай не ламаються молоді крила, не кривавиться терном неправди та лицемірства юна душа.</p>
<p>Молодша дочка – учениця Рівненського ліцею (вона ж організатор експедиції в Антонівці), вивчає народну творчість, літературу, хоче бути вчителькою.</p>
<p>Дівчата миттю обгасали півсела, декому зателефонували – і за годину перед нами зібрався у повному складі сільський церковний хор.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/23/1f287d18082c606ddb5ab88d61136eb5.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Антонівці колядують. Фото з мережі Інтернет</div>
</div>
<p>Колядки християнського змісту. Проте Діва Марія з малим Христом ховається від переслідувань жорстокого Ірода в Україні. У її характері чимало рис земної української матері-селянки. Українським є і середовище, на тлі якого розгортаються драматичні події, люди, з якими зустрічається Марія з Христом.</p>
<p>Вразило нас і багатство пісень про війну, солдатчину, сирітство і каліцтво (скільки ж трагізму в українському фольклорі!), чимало й родинно-побутових, весільних.</p>
<h3><strong>Найбільша фольклорна цінність – «Пісня про Холмську Божу матір»</strong></h3>
<p>Проте найбільший раритет ми записали пізнього вечора, коли хористи вже розійшлися по домівках, від господині цього дому Віри Ляшенко. Виявилося, що ця жінка – переселенка із Холмщини. Була шестирічною дівчинкою, коли її батьки були насильно переселені з Холмщини, опинилися в Антонівці Володимирецького району. А пісня ця – мамина святиня. У дитячій пам’яті закарбувалося те, що мама завжди, коли співала цю пісню, плакала, тужила за втраченою батьківщиною.</p>
<blockquote>
<p><span style="color: #993300;">-Ви пам’ятаєте цю пісню? – схвильовано запитав Василь Михайлович.</span></p>
<p><span style="color: #993300;">-Як же не пам’ятати? Це єдине, що залишилося у мене в пам’ять про батьківщину.</span></p>
</blockquote>
<p>На мить у роздумах зморщила чоло, поправила пасмо сивіючого волосся і заспівала:</p>
<p style="text-align: center;">Де ти згасла, зоре ясна, з якої пори?</p>
<p style="text-align: center;">Де ти згасла, Божа мати, з Холмської гори?</p>
<p style="text-align: center;">Де покривджених надія, о, пречистая Марія,</p>
<p style="text-align: center;">Яка в тяжкий час рятувала нас. Рятува-а-ла нас…</p>
<p>З уст немолодої жінки полилася така пісня, що ми затамували подих.</p>
<blockquote>
<p><span style="color: #993300;">– Це ж не пісня – диво! – вигукнув Василь Михайлович. </span></p>
</blockquote>
<p>Ми ще уточнювали деякі строфи, а головне – розпитували про історію пісні. Жінка розповіла те, що знала від матері. Це пісня про ікону Божої матері, яка під час війни була безнадійно втрачена. У пісні відображається трагедія православних українців, котрі переслідувались польською владою за вірність своїй мові й, особливо, православній вірі («Наші храми почорніли, без дахів гниють, сумні люди правосласні заступницю ждуть…»).</p>
<p>З Антонівки ми поверталися до Рівного з відчуттям незавершеності справи. Пісенний фольклор на Рівненському Поліссі напрочуд багатий і поки ще живі його носії, його варто фіксувати і вивчати, щоб залишити це народне багатство у спадок майбутнім поколінням. Було радісно, що люди це усвідомлюють. У багатьох жінок, від котрих ми записували пісні, у руках були зошити, в яких вони позгадували і позаписували слова відомих із далекої молодості пісень.</p>
<p>– То що, молоді фольклористи, варто по селах мандрувати? – звертається до студентів вже у потязі Василь Михайлович.</p>
<p>- Ой варто-варто. І від батьків ще є що писати, – ствердно відповіли нам брат і сестра Ковальчуки. </p>
<h3 style="text-align: center;"><strong>Коротка історія ікони Холмської Божої матері</strong></h3>
<p>Перше, що хотілося зробити, прибувши до Рівного, пошукати якісь історичні дані про ікону Холмської Божої Матері. Виявилось, що це досить древня ікона. Першу письмову згадку про Холмську Богородицю знаходимо у Галицько-Волинському літопису при описі подій за 1259 рік. Ікону Божої Матері, яку пізніше назвуть Холмською, князь Данило Галицький привіз орієнтовно в 1223—1237 роках з Києва в засноване ним місто Холм (нині місто Хелм в Польші). В 1765 році Богородиця з дитиною Ісусом були короновані золотими коронами Римським Папою Климентом ХII. Під час першої світової війни в 1915 році ікону вивезли до Москви, а у 1918 році – до Києва у Флорівський жіночий монастир. З 1923 по 1941 роки Образ Богородиці переховували в київських приватних помешканнях віруючих християн. У 1942 році на кошти Митрополита Іларіона (Огієнка) реставрацію ікони здійснив професор мистецтв Микола Прахов. 27 вересня 1943 року з великими почестями Образ Богородиці повернувся в Холмський кафедральний собор. Але у 1944-му році з огляду на трагічні події ІІ світової війни, ікону з Холма знову було вивезено. Очевидно, що саме в ці роки пісня про Холмську Божу матір була складена українцями Холмщини.</p>
<div class="image-in-post-container"><img src="http://admin.rvnews.rv.ua/uploads/600x400/2017/09/24/4fa049037cbe0a8d83b21b337dd476a3.jpg" alt="null" />
<div class="image-in-post-caption">Ікона Холмської Божої Матері. Фото з мережі Інтернет</div>
</div>
<p>Вже пізніше стало відомо, що у 1944 по 1995 роки ікона зберігалась в приватних помешканнях наших людей на Івано-Франківщині та Волині. У 1996 році Надія Горлицька передала Холмську ікону Божої Матері Музею Волинської Ікони. Сьогодні ця найбільша із святинь Київського Православ’я зберігається в сейфі з броньованого скла і виставляється для поклоніння по великих релігійних днях.</p>
<p>Дочки Віри Ляшенко згодом стали студентками Інституту культури та учнями Василя Павлюка, учасниками фольклорного ансаблю «Горина». А записана в Антонівці пісня «Де ти згасла, зоре ясна» в обробці Василя Павлюка стала пісенним раритетом, хітом у репертуарі фольклорного ансамблю «Горина», з уст якого її зі сльозами на очах слухали учасники концертів з України, Білорусії, Росії, Польщі, Словаччини, Югославії, Італії та інших країн.</p>
<p><strong> Попередні статті автора під рубрикою "Щоденникові записи" читайте:</strong></p>
<p><a class="vglnk" href="http://rvnews.rv.ua/post/view/1504278755-notatki-zi-schodennika-rokitne-masevichi-rokitne-blazhove-pam-yati-v-m-pavlyuka" rel="nofollow">http://rvnews.rv.ua/post/view/1504278755-notatki-zi-schodennika-rokitne-masevichi-rokitne-blazhove-pam-yati-v-m-pavlyuka</a></p>
<p><a href="http://rvnews.rv.ua/post/view/1504615512-notatki-zi-schodennika-podorozh-u-tomashgorod-kolishni-cehi-pam-yati-v-m-pavlyuka">http://rvnews.rv.ua/post/view/1504615512-notatki-zi-schodennika-podorozh-u-tomashgorod-kolishni-cehi-pam-yati-v-m-pavlyuka</a></p>
<p><strong><a href="http://rvnews.rv.ua/post/view/1505746856-rivnenske-polissya-podorozh-do-sela-bilovizh-rokitnivschina">http://rvnews.rv.ua/post/view/1505746856-rivnenske-polissya-podorozh-do-sela-bilovizh-rokitnivschina</a></strong></p>
<p> </p>
<p> </p>

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed