RvNews | Dashboard

Матеріал

19:43 06.03.2016 3066

Заголовок

Постійне посилання: https://www.rvnews.rv.ua/post/view/vchora_u_mene_ne_stalo_druga___

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

Вчора у мене не стало друга. Кажуть, протитанковий кулемет. Я досі не можу оговтатись і повірити в те, що отой чужий чоловік у формі матроса, якого ми зранку привезли - наш Юрка. Наша Моль.
 Юрка, якого ми так любили за сміх і жарти, якого знали як чесного і безкомпромісного, щедрого на все добре і світле, що тільки є в цьому світі.
 Ми називали його Міллю, бо, коли був керівником свого Збаразького району, поіменно і порозмірно знав кожного солдата. Вболівав за кожного.Тягнув все, що міг, зі Штабу, бо в нього - солдати, про яких треба дбати. І при тім сто разів казав мені "Лілюська, там такі діти йдуть воювати, а я - здоровий хлоп сиджу тут, в тилу. Соромно, Лілюська... Людям в очі дивитись соромно..."
 Ми вже досить довго товаришували і не могли повірити, що оцей смішний хлопчисько з добрими очима - голова РДА. Був навіть анекдотичний випадок, коли один із наших активістів шукав Юрку в Збразькій РДА телефоном: "Мені потрібен Юра Моль... Як "нема такого?" Та він же у вас головний!"..
 Всяке було.
 Вони возили з нашим Кінологом передачі на фронт,вперто відмовляючись брати мене з собою, чим доводили до сказу, ганяли машини і дзвонили мені із самого пекла: "В нас тут все добре... Ми співаємо... Ромку, заспівуй..." І коли я чула оте їхнє незлагоджене дуетне "Несе Галя воду..." Я сама заспокоювалась і вже якийсь час мені не було так тривожно за них.
 Було різне. Було, коли ми з Юркою потайки від решти збирались на 32 блокпост по тіло Михальського, бо нам сказали, що воно там і віддадуть, коли приїдемо самі. Інакше - зась.
 Було таке, коли двоє моїх хлопчисьок (Юрчик, вибач, знаю, що ти став небесним героєм, та для мене ти так і лишишся смішним і добрим, безмежно сміливим хлопчиськом) самі ексгумували тіла наших загиблих, щоб привезти і поховати в рідній землі, а поруч мерзла наша Оленка з військкомату, стискаючи в руці ліхтарик, бо було вже поночі.
 Юрка - герой.
 Він таки не всидів в тилу. Пішов до наших підшефних (ми називаємо їх "усиновлені) в 73 центр морських спецоперацій на контракт. Звідти телефонував і розказував про порядки, про те, як годують, в що одягають. Казав, що не все так погано. що хлопці хороші і йому з ними добре. І рвався в бій...
 Ще з одним побратимом вони прийняли на себе весь удар, яким планувалось знищити цілу групу.Загинули лише вони двоє. Решта, хто вижили, знищили атакуючого ворога. Пішли до дідька, не встигли й оговтатись.
 І сьогодні я особливо люто ненавиджу москальню, що зробила сиротами двох його донечок, а Наталку (бачили б її ви! Справжня українська красуня і вірна та віддана дружина, яких ще пошукати!) вдовою.
 Я не забуду і не пробачу. Ніхто з нас не забуде. Курва, це - наша війна. Ми не здамось. Юрка, рідна наша Моль, ми тебе любимо. Дякуємо, що був з нами. Ти - найкращий. Тримай для нас небо.
 Передавай вітання та обійми Артему, Віті, Ромчику. Ми скучаємо за ними. Нам їх дуже не вистачає.

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed